Статті/Аналітика

Мінне поле встановлюють за години. Чому розміновування триває тижнями?

9 серпня 20268 хв читанняNordhal Defence

Фото ВМС США, NAVCENT Public Affairs (DVIDS). Використання зображень Міністерства оборони США не означає і не є його схваленням.

Розрив у вартості

У Nordhal Defence ми розробляємо одноразові підводні дрони для знешкодження морських мін. Ця стаття про те, чому ми вважаємо це важливим.

На початку цього року Іран установив морські міни в Ормузькій протоці та навколо неї, у вузькому місці, через яке проходить двадцять відсотків світової нафти. Минули місяці, а судноплавство там досі серйозно порушене. Розміновування є однією з причин.

Це не єдина причина. Свою роль відіграють страхування, дипломатія і ширші військові загрози. Але вже сама фізична реальність розміновування вражає: зброя вартістю кілька тисяч доларів вимагає операції, що коштує в рази більше, і на тижні зв'язує найбільш спеціалізовані засоби флоту. За однією широко цитованою оцінкою, розміновування коштує понад удесятеро більше, ніж встановлення міни, і триває до 200 разів довше.

Економіка тут жорстока. У 1991 році дешеві іракські міни пошкодили USS Tripoli і USS Princeton, крейсер Aegis вартістю в мільярд доларів. Зброя, що в нього влучила, коштувала кілька тисяч доларів за одиницю, а збитки сягнули десятків мільйонів. Відтоді по суті нічого не змінилося. Морські міни належать до найефективніших асиметричних видів зброї сучасної війни, бо нападник отримує значно більше руйнувань, ніж коштує зброя.

Як розміновують сьогодні

Єдиної системи розмінування не існує. Є кілька підходів, і кожен має реальні компроміси.

ТраленняНайстаріший метод. Буксировані чи безекіпажні системи імітують магнітні, акустичні чи гідродинамічні сигнатури, які спричиняють спрацювання неконтактних мін, або перерізають мінрепи старіших типів. Так можна відносно швидко охопити площу, але швидкість досягається коштом індивідуального розпізнавання: тралення очищує район, а не підтверджує кожен об'єкт перед знешкодженням. Кілька флотів НАТО останніми роками скоротили свої тральні сили, переходячи до безекіпажних і модульних систем.

МінопошукТочніший. Корабель знаходить міну гідролокатором, а потім відправляє водолаза чи дистанційно керований апарат, щоб розпізнати й знешкодити її. Обмеження полягає в темпі: знайти одну, підтвердити одну, знешкодити одну, потім перейти до наступної.

Одноразові знешкоджувачіНевеликі підводні дрони з керуванням по оптоволокну, що несуть кумулятивний заряд. Вони добре працюють, але кожен витрачається в процесі. Версії, що запускаються з корабля, зазвичай потребують спеціалізованого обладнання на окремому кораблі-носії, і кожен апарат розбирається з однією міною.

Багаторазові ROVДоставляють заряди до міни, встановлюють їх і повертаються на корабель. Деякі можуть нести кілька зарядів за вихід, але процес залишається послідовним: підійти, встановити, відійти, повторити.

Автономні підводні апаратиМожуть обстежувати великі площі без корабля з екіпажем безпосередньо над ними. Кілька таких розгорнули в Ормузькій протоці. Але для багатьох із цих систем знайти міну означає виконати лише половину роботи, бо окремий апарат чи водолаз усе одно має її знешкодити.

Вертолітні системиТримають корабель-носій поза небезпечною зоною, доставляючи одноразові знешкоджувачі з повітря. Один виліт вертольота може нести кілька знешкоджувачів, що є реальною перевагою, але кожен знешкоджувач однаково витрачається на одну міну, а метод залежить від наявності вертольотів і погоди.

Напрям, у якому рухається галузь, до безекіпажної та розподіленої протимінної боротьби, правильний. Але в усіх нинішніх методах простежується одна закономірність: останній крок, розпізнавання й знешкодження кожної окремої міни, досі потребує багато ресурсів, і коли кількість мін зростає, цей процес погано масштабується.

Чому це важливо не лише для військових

Ситуація в Ормузькій протоці є найгострішим прикладом. Аналітики порівнюють цю кризу з енергетичними кризами 1970-х. Навіть після політичної домовленості відновлення судноплавства може затягнутися до кінця 2026 року чи довше, почасти тому, що розміновування фізично повільне, а почасти тому, що на відновлення довіри, потрібної для повернення комерційного судноплавства, потрібен час.

Інший приклад: Червоне море. Від кінця 2023 року напади хуситів на торговельні судна з використанням ракет, дронів і мін скоротили рух через Баб-ель-Мандебську протоку приблизно на 60 %. За оцінкою Єгипту, лише у 2024 році ця криза коштувала Суецькому каналу близько 7 млрд доларів доходу.

Балтійське море несе і історичну, і сучасну загрозу. За оцінками, на морському дні досі лежить понад 80 000 мін та інших вибухонебезпечних залишків двох світових воєн, і за нинішніх темпів очищення це забруднення збережеться на покоління. Але старі залишки не єдина проблема. Судна російського тіньового флоту пошкодили щонайменше дванадцять трубопроводів і кабелів на Балтиці з 2023 року. У відповідь НАТО розпочало операцію Baltic Sentry, а балтійські країни активно інвестують в оборону морського дна. Загроза нового мінування під час майбутньої кризи не є історією. Це реальний сценарій планування для кожного балтійського флоту.

Що, на нашу думку, має змінитися

Ми не стверджуємо, що наявні засоби протимінної боротьби помиляються. Перехід до безекіпажних, автономних і розподілених систем є правильним напрямом, і він уже відбувається. На нашу думку, далі можна просунути сам крок знешкодження, а саме те, зі скількома мінами можна працювати одночасно.

У Nordhal Defence ми створюємо недорогі одноразові підводні дрони з керуванням по оптоволокну, розраховані на паралельне застосування. Якщо ви знаєте, де п'ять мін, ви запускаєте п'ять дронів одночасно. Один оператор керує кількома апаратами завдяки напівавтономному виконанню завдання. Знешкодження відбувається паралельно, а не послідовно.

Вартість знижується завдяки тому, що більшість датчиків і обчислень перенесено на надводне судно (підводний апарат залишається простим і дешевим), а також завдяки опорі на сучасні методи виробництва замість традиційних компонентів оборонного класу. Систему розраховано на інтеграцію з наявними платформами: фрегатами, патрульними кораблями чи автономними надводними суднами. Оператор залишається на судні. Жодному члену екіпажу не треба наближатися до мінного поля.

Ми данський стартап із прототипом у розробці, і нам ще багато що належить довести. Пошук і класифікація мін є окремим величезним викликом, і ми не намагаємося його розв'язати. Ми зосереджені на кроці, що йде після: коли ви знаєте, де міни, і вам треба швидко з ними розібратися, у великій кількості, з будь-якої доступної платформи.

Питання в тому, чи можна скоротити часову асиметрію, атакуючи безпосередньо вузьке місце знешкодження. Ми вважаємо, що можна. Якщо ви працюєте в цій сфері, я щиро хотів би почути, як ви це бачите, у нашому дописі в LinkedIn.

Усі статті Дізнатися про U-1A Legion